Почаївська святиня

Програма туру: екскурсія Свято – Успенською Почаївською лаврою, знайомство з історико – архітектурним центром м. КременецьБогоявленським жіночим монастирем, палацом князів Вишнівецьких та Збаразьким замком.

 Свято – Успенська Почаївська лавра  найбільша православна святиня Волині й друга, після Києво-Печерської лаври в Україні.  Це величний архiтектурний ансамбль, що складається з 16 церков, резиденцiї архиєпископа, дзвiницi, келiй. Усi будiвлi iдеально поєднуються з мальовничим ландшафтом, скелястим схилом гори та терасами. Святинями Почаївської Лаври є вiдбиток ступнi Божої Матерi, джерело з цiлющою водою, чудотворна iкона Матерi Божої, мощi преосвященного Йова. Монастир був заснований ченцями, що з‘явилися тут в 1240-1241 рр., рятуючись від татаро-монголів, які захопили і зруйнували Київ. Першими приміщеннями монастиря були печери в товщі гір, а першою будівлею – невелика дерев‘яна церква Успіння, яку звели в 13 ст. на терасі північного уклону пагорба. Саме тоді за легендою і з‘явилася ченцям богоматір у вогняному стовпі над Почаївською горою, після чого на одній з скель начебто залишився відбиток її стопи.  В Лаврі є й печерна церква монаха Іова в справжній печері, там зберігаються його мощі. З сивої давнини й по сьогодні Почаївський монастир є однією з найшанованіших святинь, яку щорічно відвідують тисячі прочан.

 Купальні Пр. Анни  Кожна святиня має свою неповторну історію. Не є винятком і цілющі джерела праведної Анни , біля яких нещодавно розташувався монастир .  За святим писанням , тут з’явилася ікона св. праведної Анни , яку першими помітили діти- пастушки. На місці появи ікони спочатку була побудована каплиця : у ній зберігалася святиня . З того часу тут з’явився цілюще джерело . Протягом століть православні звідусіль приходили до джерела , щоб зануритися в його священні води і отримати зцілення від своїх недуг. Щодня , з року в рік до святих джерел св. Анні прибувають люди з околиць, з України та далеких країн світу. Народ прагне сюди , щоб щиро вклонитися святині , випити благодатної води і обмитися нею . Чимало людей знаходять тут душевний спокій. І сьогодні тут трапляються чудеса зцілення від святої води.

 Свято-Богоявленський Кременецький монастир – засновано 1636 р. кременецькими міщанами для захисту православ’я в місті та його околицях. Спочатку монастир був чоловічим.  У 1701 р. монастир стає греко-католицьким, а в 1807 р. його переведено на теперішнє місце. Церкву та двоповерховий житловий корпус побудовано в 1760 р. Станіславом Потоцьким. Православне життя монастирю повернено в 1839 р. після об’єднання західноукраїнських уніатів з православною церквою. Через 26 років було відновлено життя іноків. З того часу монастир було приписано до Загаєцького, потім до Дерманського і лише в 1906 р. він став самостійним штатним монастирем першого класу. У 1953 р. монастир став жіночим і на рік закриття (1959 р.) налічував 65 сестер. Монастирське майно було пограбовано, бібліотеку розкрадено, дзвіницю спалено, з житлового корпусу зроблено лікарню, а в храмі… спортзал. Головну святиню Чудотворну ікону Божої Матері вдалося врятувати. До 1990 р. вона зберігалася в Почаєвській лаврі. 26 травня 1990 р. монастир відновлено як жіночу обитель.


 Вишневецький палацовий комплекс – пам’ятка архітектури XVI-XVIII століть. Розташований на крутому березі річки Горинь. Площа резиденції становить одинадцять з половиною гектарів. Складається з Палацу Вишневецьких, Вознесенської церкви та палацового парку. Це один з кращих палацових ансамблів в Україні. Це чи не єдиний палац, побудований у стилі французького ренесансу, який зберіг свою композиційну цілісність і архітектурну завершеність. Його часто називають Волинським Версалем. Комплекс розташований на місці стародавнього замку, який був зведений в 1395 р. Місце було вибране вдало – замок розташовувався на крутій горі, де з півдня та з заходу він виявлявся неприступним. Кам’яний замок неодноразово перебудовувався, і остаточне його планування та оборонна система склалася до 1640 р. Замок служив надійним захистом родового гнізда Вишневецьких від татарських набігів. 1705 р. після великого руйнування процес фортифікації був відновлений. Останній з роду князів Вишневецьких, перший магнат Речі Посполитої – Михайло Сервац – перебудував розорений родовий замок у палац.

 Могутній Збаразький замок, який можна побачити і сьогодні, був збудований протягом 1620-1631 років останніми представниками роду князів Збаразьких – Юрієм і Христофором. Проект видатного італійського архітектора Вінченццо Скамоцці пристосував до місцевих потреб фортифікатор Андреа дель Акава. Після завершення будівництва замок складався з двоповерхового палацу, побудованого в стилі пізнього ренесансу, казематів, валів, чотирьох бастіонів та рову, наповненого водою. Увійти в замок можна було через браму, розміщену в двоповерховій вежі, до якої вів звідний міст. Укріплення займали площу понад 16 гектарів. Після смерті Юрія Збаразького замок перейшов у володіння князів Вишневецьких, згодом – Потоцьких. Нині, в залах палацу діє краєзнавчий музей працюють виставкові зали з тематичними експозиціями, картинною галереєю, музейними відділами, а в підземеллі – виставка старовинних знарядь, які використовували для тортур.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *